Бернадський Валентин

Радянський, український живописець. Народний художник УРСР з 1989 року, лауреат Державної премії Автономної республіки Крим. Член Національної спілки художників України з 1950-о.

Народився в с. Озеряни Бобровицького району Чернігівської області. Навчався у професора Ленінградської академії мистецтв О. Ейснера, потім у Ленінградському художньому училищі (з перервами з 1940 до 1950 р.) продовжив навчання у Ленінградській академії мистецтв (майстерня Б. Йогансона). За блискучі успіхи після І курсу був відзначений Сталінською стипендією. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня.

Жив та працював у Сімферополі. Викладав у Кримському художньому училищі ім. Самокіша. Брав участь у створенні Кримської організації Спілки художників. неодноразово обирався головою Кримської організації Спілки художників. Більше 30 років головував у художній раді.

З іменем Валентина Бернадського тісно пов'язаний розвиток сюжетно-тематичного спрямування в українському живописі.

1976 — отримав звання Почесного художника УССР.

1989 — звання Народного художника України

2003 — звання Народного художника Росії.

2007 — почесний діяч мистецтв АРК.

2009 — почесний академік Російської Академії мистецтв.

2010 — отримав Золоту медаль "За внесок у світову культуру" Міжнародного фонду "Культурное достояние" (Росія).

2011 — нагороджений відзнакою АРК "За вірність обов’язку".

Учасник республіканських всесоюзних та міжнародних виставок. Персональні виставки в Україні, Росії, Британії, Японії, Греції, США, Франції.

Основні роботи: "Осіння пора" (1975), "Автопортрет" (1998), "Осінні квіти на вікні" (1999), "Осінні турботи" (2001), "А. Чехов та О. Кніппер-Чехова в Гурзуфі" (2001), "В майстерні увечері" (2001). 

Понад 90 творів Бернадського знаходяться у Музеї сучасного мистецтва України. Також роботи зберігаються в колекціях НХМУ, художніх музеїв Сімферополя, Севастополя, Дніпропетровська, Львова.