Бокшай Йосип

1891 - 1975

Український живописець, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), Народний художник України (1960), Народний художник СРСР (1963). 

Народився в с. Кобилецька поляна Рахівського району, Закарпатської обл. Художню освіту отримав в Академії образотворчих мистецтв у Будапешті (1910–1914), у Імре Ревеса. Під час Першої світової війни був мобілізований рядовим до австро-угорської армії, 1915 року потрапляє до російського полону. Після довгих поневірянь Туркестаном Бокшай опиняється у Центральній Україні, де поміщик Катеринославської губернії Н. Грабовський на певний час прихистив художника. Навесні 1918 р. повертається і починає свою педагогічну діяльність в Ужгороді. Від 1918 – вчитель малювання та перспективи в Ужгородській гімназії. Викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1945–1957), Львівському Інституті прикладного та декоративного мистецтва(1951–1957). Разом з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Входив до складу Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі. Брав активну участь у роботі Руської народної ради (1920), в організації творчих виставок у рамках Клубу художників Підкарпатської Русі (1921)

Серед робіт: «Село Ужок» (1930), «Ужгородський замок» (1931), «Верховинець» (1934), «Майдан» (1937), «Орання на Верховині» (1925), «Базар в Ужгороді», «Зима» (обидві 1927), «Автопортрет» (1929), «Ужоцький дзвонар» (1934), «Хустський замок» (1942), «Бокораші» (1946–47), «Будівництво моста» (1948), «Весна в Горянах» (1949), «Верховини», «Великий верх», «Збір яблук» (усі 1950),«Карпатські ліси» (1951), «Терен цвіте» (1953), «Коло млина» (1956), «Зустріч на полонині», «Синевирські полонини» (обидві 1957), «Осінь у горах. Ставне» (1961), «Річка в горах» (1967), плафон Ужгородського кафедрального собору Воздвиження Чесного Животворного Хреста» (1939).

Першою широкою репрезентацією творчості Бокшая була персональна виставка у Празі 1926. У 30-х рр. виставки відбулися у Брно, Братиславі, Мукачеві, Будапешті. Також виставки: 1962, 1963, 1971 pp. –  в Ужгороді, 1978 р. – у Києві.

Твори зберігаються в НХМУ, Закарпатському художньому музеї, Національному музеї у Львові, приватних колекціях. Після хвороби помирає в Ужгороді, де і був похований на кладовищі «Кальварія».

Його іменем названо Закарпатський художній музей в Ужгороді.