Дерегус Михайло

1904 - 1997

Український графік і живописець, педагог, культурний діяч.

Народний художник СРСР (з 1963), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1969), член-кореспондент Академії мистецтв України (з 1996), професор (з 1995). Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го скликання.
Народився в селі Веселе (Харківська область). Художню освіту отримав у Харківському художньому інституті (нині Академія дизайну і мистецтв), де навчався з 1923 до 1930 у М. Шаронова, С. Прохорова, О. Кокеля, М. Бурачека.
Закінчивши художній інститут, почав викладати в ньому з  перервами з 1932 до 1941 рр., потім – з 1944 до 1950 рр.
Одночасно, від 1934 року викладав у Харківському художньому училищі. У 1944–1946 рр. обіймав посаду директора  Державного музею українського мистецтва.
1956–1962 рр. – голова правління Спілки радянських художників України. З 1962 року працював в Академії мистецтв СРСР, як керівник графічної майстерні. З 1995-го року – професор Української академії мистецтв (нині НАОМА).

Твори:
Живопис: «Відпочинок» (1932), «Колгоспне свято», «Трипільська трагедія» (обидва – 1935), «Дружина» (1947), «Переяславська рада» (1954), «Тарас Бульба на чолі війська» (1955), «Тарас слухає кобзаря» (1956), «По дорозі на Кирилівку», «Перебендя» (обидва – 1961), «Народження пісні» (1967), «Голод. 33-й рік» (1988), «Дружина в червоному» (1989), «Над Збручем» (1990), «Напередодні» (1992);
Цикли: Хмельниччина» (1945), «Степ» (1970–80-і рр.);

Графіка:
Офорт: «Катерина» (1938), «Кодня», «Вітер» (обидва – 1940), «Русалка водяна» (1977);
Серії естампів: «Дорогами України» (1938–40), «Україна у вогні», «Дорогами війни», «Повернення» (1943), цикл «Українські народні думи та історичні пісні» (1947–70), «Дума про козака Голоту» (1960);
Ілюстрації: до поеми «Енеїда» І. Котляревського (1936), повістей «Майська ніч, або Утоплена» (1948), «Тарас Бульба» М. Гоголя, романів – «Переяславська рада» Н. Рибака (обидва – 1953), «Війна і мир» Л. Толстого (1953–82), повістей «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Капитанша» (обидві – 1956), поем «Катерина» і «Наймичка» (1963) Т. Шевченка, оповідань Марка Вовчка (1958), драми «Лісова пісня» Лесі Українки (1971);
Плакати: «Геть фашистських інтервентів з Іспанії!» (1937), «Оживуть степи, озера» (1944); панно «Механізація» (1939);
Літографії: «Т. Шевченко в науці у дяка» (1937), «Тарас слухає оповідання свого діда» (1938); акварель «Т. Шевченко, І. Тургенєв та Марко Вовчок» (1938);
Серія малюнків: «Тарас читає буквар», «Тарас-пастух», «Т. Шевченко на горищі у Ширяєва», «Т. Шевченко – студент Академії мистецтв» (усі – 1949).

Брав участь у художніх виставках від 1932. Брав участь у Венеційському бієнале (1956). Його роботи були представлені на виставках Туреччини, Японії, Пакистану, Румунії, Фінляндії, Угорщини, Великобританії, Канади, Німеччини, США. Персональні виставки у Києві (1984, посмертно – 1999, 2005), Москві (1985).

Нагороджений: орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (1993), Леніна (1960), «Знак Пошани» (1964), «Дружби народів» (1974), Трудового Червоного Прапора (1984). Роботи зберігаються у Національному музеї Т. Шевченка, НХМУ, Полтавському  краєзнавчому музеї, а також музеях Росії, Казахстану, Азербайджану, приватних збірках.

Нащадки художника також обрали мистецьку кар’єру. Старша донька Вікторія-Марина Дерегус – живописець і графік, молодша – Наталія Дерегус-Лоуренс – скульптор. Дочка Наталії, Марина Дерегус – архітектор. Син Вікторії-Марини, Файзрахман Дерегус – живописець.