Художник-монументаліст, живописець і графік. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (2009).
Закіняив Харківське художнє (1963; викладач Ю. Стаханов), Ленінградське вище художньо-промислове (нині Санкт-Петербург, 1972; викладачі А. Казанцев, Г. Рубльов) училища. Від 1973 (з перервою) працював у Харківському художньо-промисловому інституті (нині академія дизайну та мистецтв): керівником майстерні історчного живопису, від 2003 – професором.
З 1973 року – учасник всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних художніх виставок. Персональні виставки пройшли у Харкові (1981, 2000–02, 2005), Мальмо (Швеція, 1990), Нюрнберзі (1993, 1997), Торонто (1998), Сан-Франциско (1999), Києві (2006).
Оформив інтер'єри низки громадських та житлових приміщень. У станковому живопису Гонтарова виокремилося три напрями: пейзажі Харківщини, в яких відображено перехідні стани природи; полотна на пісенно-міфологічні сюжети Слобожанщини; картини на тему побуту й життя сучасних селян, зокрема літніх жінок (у них розкрито простоту образу, єдність із природою). У творчому доробку Гонтарова є метафоричні та драматичні за змістом, з іронічно-гротесковим підтекстом роботи на теми історичної минувшини та радянських часів. За творчістю Миколи Гоголя наприкінці 1970-х років Віктор Миколайович створив графічний та живописний цикли, де відображено парадоксальність і фантастичність образу письменника. Автор картин-жартів (серія "Козленіана", 2001). Роботи зберігаються в НХМУ, Сумському, Полтавському, Харківському художніх музеях; у приватних колекціях.