Колесников Володимир

1951 - 2014

Український художник, Член Національної спілки художників  України (з 1987). Народний художник України (з 2004).

Народився в Луцьку. Закінчив у 1978 році Львівський  інститут прикладного і декоративного мистецтва, викладачі  М. Гладкий, В. Манастирський. З 2000 року – професор, завідувач кафедрою рисунка, живопису та графічного дизайну Київського університету технологій та дизайну.

Твори:
Плакати – «Колоніалізм» (1980), до театр. вистав «Цілуй мене, Кет!» К. Портера, «З коханням не жартують» П. Кальдерона (обидва – 1981), «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка (1982), «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Майська ніч» за М. Гоголем, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (усі – 1983);

Розписи:
 «Онкологічна барокамера», «Майбутня перемога медичної науки над хворобою рак» (обидва – 1982, Укр. мед. стоматол. академія), «Весна» (1984, упр. комун. господарствомвом), «Музика квітів» (будинок-інтернат), «Полтавська битва» (аеропорт; обидва – 1985), «Битва під Жовтими Водами», «Возз’єднання», «Маруся Чурай», «Слов’яни» (усі – 1987, автовокзал; усі – Полтава), «Івана Купала» (1984, Будинок культури с. Мартинівка Гадяц. р-ну Полтав. обл.);

Живопис:
 «Автопортрет» (1988), «Вічний поклик» (1981), «Дочка Марина» (1984), «Полин – трава гірка», «Драматург (А. Пундик)», «Печаль» (усі – 1986), «Зрілість» (1987), «Раїса» (1988), «Зимова дорога» (1991), «Виноградники», «Горіхи», «Пустеля» (усі – 1992), «Каміння вічності», «Горіхи на червоному», «Пелюстки», «Алупка», «Танець», «Травнева ніч», «Магнолії», «Персик на заході», «Кримська венера» (усі – 1993), «Безкінечні гори», «Блакитний ранок», «Перли», «Небесна кір­ха», «Повернення до Японії», «Спокуса в часі (Ірина)», «Листя інжиру (Вікто­рія)», «Скеля (Автопортрет)» (усі – 1994), «Мадонна» (1995), «Ніжність (Юлія)», «Лілії» (обидва – 1997), «Л. Каденюк» (2000), «Пасічник» (2002), «Скелі» (2003), «Бузок» (2007), «І.  Гресик» (2010), «Балерини», «Протистояння», «Олена», «Моя Скіфія» (усі – 2011).

Учасник всеукраїнських художніх виставок від 1980-х рр. Персональні виставки – у Києві, Москві (обидві 1989–90 рр.), Фільдерштадті (Німеччина, 1989), Полтаві (2008, 2010, 2012).

Окремі роботи зберігаються у Полтавському художньому музеї, в Росії, Німеччини, Японії, Китаї, Канаді, Італії, Фінляндії та Австралії.

Дружина Волошко Тетяна – майстриня художнього ткацтва. Член Національної спілки художників України (з 1990). Сини Володимир та Дмитро також стали художниками. Володимир– живописець, Член Національної спілки художників України (з 2013). Дмитро – живописець, графік.