Мироненко Василь

1910 - 1964

Український графік, професор (з 1961). Народний художник УРСР (з 1963).

Народився у с. Оріхівці Полтавської обл. По закінченні школи вступив до Харківського художнього інституту (нині Державна академія дизайну і мистецтв) у 1931. Навчався у художника-графіка Василя Касіяна. Закінчив інститут у 1936 році. По закінченню інституту викладав у ньому, потім став завідувачем кафедри графіки. У 1961 році обраний професором. Творче життя Василя Мироненка було пов'язане з Харковом і Харківським художнім інститутом. Він був одним з найкращих офортистів.

Двадцять листів були зібрані в альбом "Український пейзаж в офортах Василя Мироненко" і опубліковані на початку 1941 року Харківським відділенням Художнього фонду. У 1946-у нагороджений медаллю за "Звитяжну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945". Навесні 1956-о здійснює поїздку до Болгарії, а восени – до Польщі з виставкою української графіки. Враження від подорожі втілилися в серії кольорових офортів "За народною Болгарії"(1956–1957) і "Польські мотиви" (1957–1958).

Твори:
Серії офортів "Українські пейзажі" (1936–1941), "Донбас" (1947–1950), "Домни Азовсталі" (1950), "В мартенівському цеху" (1952),  "Нова Каховка" (1952–1953), "Приазов'я" (1954–1956), "Індустріально-колгоспна України" (1958–1960), "Мальовнича Україна", "Запоріжсталь", "У доменних печей", "Індустрія" (усі – 1960).

Крім пейзажів скверів і площ Харкова, художник створив офорти, присвячені містам Болгарії та Польщі, гравюри італійських міст.

Дебютував на першій всесоюзній виставці плаката "Плакат на службі п'ятирічки", відкритої на початку квітня 1932 року у Москві, в приміщенні Державної Третьяковської галереї.

Брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках з 1932 року.

Роботи зберігаються у НХМУ, Харківському художньому музеї, в інших музеях України та приватних колекціях.