Остафійчук Іван

Український художник, графік. Член Національної спілки художників України. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (2007). Лауреат Літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини (2014).

Народився у Тростянці, на Івано-Франківщині. У 1957–1960 pp. навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, продовжив творчу у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1960–1966). Навчався фаху в К. Звіринського та Р. Сельського, Я. Музики. На останньому курсі за зв’язки зі львівськими дисидентами перебував під слідством КДБ.

У 1987 р. митець емігрував до Хорватії, а у 1988 р. – до Канади. Роботи  художника відзначені золотою медаллю IX Бієнале графічного мистецтва у м. Брно за цикл монотипій (1980 р.).

Від звання «Заслужений художник України» митець відмовився. З 1992 р., повернувшись на батьківщину, живе і працює у Львові. Мандруючи Україною, створює у 1975–1985 рр. цикл «Подорожі по Україні».

Твори:
Ілюстрації:
до новели Василя Стефаника та драму «На руїнах» Лесі Українки (1969), збірки віршів Дмитра Павличка «Плесо» (1984) та «Рубаї» (1987), англомовного видання української народної казки «Семеро братів‑воронів та їх сестра» (1986), циклу поезій Тараса Шевченка «В казематі» (1987);

Цикл літографій «Гуцульські легенди» (1971);

Цикл монотипій «Українські народні пісні» (1989);

Роботи експонувалися на виставках в Україні та за кордоном (у Франції, Німеччині, Бельгії, Італії, Канаді та США) з 1966 р. Литва (1972)

Персональні  – Львів (1979, 2015).

Твори зберігаються в Львівському національному музеї ім. Андрея Шептицького, приватних збірках.