Самокиш Микола

1860 - 1944

Художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Як художник демократичного напрямку, Самокиш намагався історично правильно змальовувати події. Двічі виїздив на театр воєнних дій: під час російсько-японської війни у 1904-1905 роках та на західний і кавказький фронти у 1915-у році. "У своїх картинах і малюнках я намагаюся передати і зобразити не тільки зовнішній, парадний бік війни, а й розкрити внутрішню глибоку трагедію мільйонів рядових учасників, втягнутих у вир війни проти свого бажання, – писав Микола Семенович. – На перший план у своїх батальних композиціях я здебільшого стараюся висувати рядового учасника війни".

Велика заслуга Самокиша перед мистецтвом ще й у тому, що він виховав цілу плеяду художників-реалістів у батальному класі Академії мистецтв, де працював як професор з 1911-о року. 

Багато Микола Самокиш ілюстрував українські книги: оповідання Марка Вовчка, повісті "Микола Джеря" Івана Нечуя-Левицького та "Тарас Бульба" Миколи Гоголя тощо. Мистецька спадщина художника – понад 10 тисяч робіт. Особливе місце в ній займають коні, за зображення яких Миколу Семеновича неодноразово нагороджували. "Я люблю коней як художник та в минулому кавалерист, – писав він. – У цьому напрямі я працюю постійно, вважаю коня гарним та благородним створінням і намагаюся зображувати його не тільки з зовнішнього боку, але й передати його психіку, його порив, найпрекрасніше, що є у цих тварин. Навіть шкапа на скаку виглядає живописно".