Саєнко Олександр

Олександр Саєнко народився на Чернігівщині; в дитинстві після хвороби назавжди втратив слух і мову. Навчався у Київській художній школі (1918 рік), у Миргородському художньо-промисловому інституті (1919); на малярському факультеті Київського художнього інституту, який закінчив у 1928 році і де його педагогами були Василь Кричевський і Михайло Бойчук. Саєнко опановує різні техніки живопису: олію, темперу, акварель. Але найбільше працював в монументально-декоративному мистецтві та техніці інкрустації соломою. У творчому доробку митця понад 500 творів.

Олександр Ферапонтович — новатор у використанні соломи для високохудожніх предметів побуту, меблів. Він довів, що солома цілком придатна і для оформлення інтер'єрів, і для створення узагальнено-монументальних образів народних героїв, улюблених письменників. Митець — автор портретів багатьох історичних особистей. Своєрідність образотворчої мови Саєнка — у тяжінні до тематичних циклів, до повторів окремих образів і елементів (птахів, звірів, верб), що переходять з твору у твір, ніби єднаючи їх у непорушне ціле. Найвідоміший твір Саєнка — велика декоративна картина "Козак Мамай".  Персональні виставки художника проходили у Львові (1962), Борзні (1963), Києві (1967).

У 1996-у року у Борзні, де народився митець, відкрито музей Борзнянський художньо-меморіальний музей "Садиба народного художника України Олександра Саєнка". У ньому представлені картини, композиції, високохудожні предмети побуту та меблі з соломи. У 1999-у році за ухвалою ЮНЕСКО ім’я художника було занесено до списку видатних діячів культури світу.

Донька його Ніна Саєнко — художник декоративного мистецтва, мистецтвознавець, яка у 2003-у році видала монографію про батька. Онучка Олександра Саєнка — Леся Майданець-Саєнко — також стала художницею. Твори трьох поколінь родини Саєнків виставляли в Австралії (2000), в Канаді (1995–1996), Франції (1997–1998), Греції (2001), Німеччині (1997; 2001), Польщі (1994), Бельгії (1996), Китаї (1996), Росії (2002), США (2006).