Український художник, угорець за походженням, авангардист, майстер натюрморту й психологічного портрету. Належав до художнього андеграунду «шістдесятників». Один із найяскравіших бунтівників українського авангарду 60-х років.
Народився вУжгороді. У 1953–1958 рр. навчався в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва у А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла. Протягом 1958–1960 рр. був вільним слухачем Талліннського художнього інституту. Один з найталановитіших учнів А. Ерделі та Ф. Манайла. Спілкувався з С. Параджановим. За запрошенням Т. Яблонської перебував у творчій групі, що працювала в Седневі (1960-і).
Жив та працював у м. Ужгород.
Був активним учасником Першої республіканської виставки молодих митців (м. Київ, 1966 р.). В Ужгороді персональна виставка тривала 2 дні і була закрита в 1968 р. З того часу – ще понад 20 років ігнорування особи автора владною верхівкою і критиками.
Був одним із засновників Товариства угорських художників ім. Імре Ревеса.
Реабілітовано художника було лише після розвалу СРСР, коли пройшла перша персональна ретроспективна виставка у залах Закарпатського обласного художнього музею у 1990 р.
У 1991 р. удостоєний звання лауреата Міжнародної премії ім. Шимона Голлоші для художників – угорців, які мешкають за кордоном.
Твори:
«Старий клоун», «Оголена», «Соняшники», «Автопортрет в угорському вбранні», «Оголена із синьою хризантемою», «Чорнобиль», «Вид Ужгорода».
Перша персональна виставка (1990).
Твори митця зберігаються в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая, приватних зібраннях України, Росії, Естонії, Вірменії, Словаччини, Чехії, Угорщини, Ізраїлю, Німеччини, Канади, США.