Займаючись фотографією з 1982 року, харків'янин Дмитро Следюк експериментував із формою подачі зображень. Виготовлення "соляного" паперу, експерименти з желатиновими скляними негативами і саморобними фотокамерами поступово зруйнували традиційне сприйняття фотографії як плаского відбитку на папері. Помітний вплив на Дмитра справили авангардні постмодерні роботи Енді Уорхола. 

У 1989 році Следюк створює серію робіт у техніці фотоасамбляж. У цих роботах поєднуються додатковий третій вимір, не властивий традиційній фотографії, та спроби міфотворчості. Так, робота Смерть полковника відкриває сімейну історію діда митця по материній лінії. Сергій Іванович Азаров був полковником авіації та розповідав про часи сталінських репресій, коли один телефонний дзвінок міг вирішити долю людини. 

"Смерть полковника" — перша робота, яка є частиною міфологічної конструкції. Інша робота з цієї серії, "Чайник Фісановича", теж присвячена герою Радянського Союзу, командиру підводного човна Ізраїлю Іллічу Фісановичу, який загадково загинув наприкінці Другої Світової війни. Його підводний човен був потоплений британським "Ліберейтором". Сам чайник, який став основою роботи, був знайдений у будинку на вулиці у Харкові, яка носить ім'я Фісановича. Закопчені боки, плавна форма корпусу викликають асоціації з військової субмариною; носик чайника прориває площину паперу, наче перископ підводного човна — поверхню моря. 

Уся серія створених у 1989 році робіт складалася з шести об'єктів.