Плин свого життя людина визначає етапними станами й подіями, що літопишуть її земне буття. Це народження, діяльність, сон та їжа, любов і боротьба, самотність та смерть. Але серед сірої буденності надважливими нам здаються зовсім інші, другорядні й мінливі процеси. Великими справами вважаємо ілюзії, аргументи втрачають переконливість. Стає очевидним, що людина розбудовує своє життя наче дім, який зруйнувати так само легко, як збити ногою дитячі кубики. Усе мінливе колись зникає. І дуже пощастить, якщо у цей момент поряд залишиться ще хтось. У такий час людина заледве не вперше в житті має шанс усвідомити себе голою, і справжньою. То що залишається, коли здається, що немає нічого?

"Час родитись" — цитата Книги Пророка, та одна із найбільш символічних у розумінні життя. Це і фізичне народження, з якого розпочинається історія кожного із нас. І момент набуття самосвідомості, що не для кожної людини стає під силу.