Виставка проведе глядача різними етапами творчості Стаса Волязловського — від його керамічних робіт, у яких тільки закладався авторський стиль, через експерименти з фотографією та графікою, що втілились у дружній співпраці з дніпропетровським журналом «НАШ», крізь написання побутових та еротичних казок та есеїв через роботу з текстильним матеріалом (який сам Волязловський називав «ганчірками») до експериментів з відео. Він розвідував мистецтво й відображення різноманітних проявів життя в ньому через постійний пошук та зміну медіуму. Напевно, Волязловський — один із небагатьох українських художників, хто аж так захоплювався зміною форми. Його роботи буквальні, прямолінійні, трикстерські та водночас дуже близькі, ба навіть народні: доступні художні матеріали, повсюдне використання побутових речей, зрозумілі теми без подекуди характерної сучасному мистецтву надмірної концептуалізації та інтелектуального пафосу. Роботи Волязловського такі правдиві та життєві, що здаються занадто радикальними й жорсткими. У структурі виставки поміж «ганчірок» і відео — найпомітніших проявів шансон-арту Волязловського, — чи не вперше з’являються його рання кераміка й малі графічні роботи, у яких подекуди більше архаїчного, аніж соціального, але які так само побудовані на самоіронії, переплетінні постійних внутрішніх переживань і безперервного впливу Херсона — міста, у якому народився й усе життя прожив митець.

Кураторська група проєкту: Олена Афанасьєва, Вікторія Бавикіна, Олександр Соловйов.