Український графік. Член Спілки художників України (з 1955/6).
Народився у м. Лебедин Сумської області. У 1939 році вступив до Ворошиловградського художнього училища. Під час Другої світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після повернення продовжив навчання в училищі, яке закінчив у 1949 році. З 1949 до 1954 рр. навчався на факультеті графіки у Київському художньому інституті, у В. Касіяна. Разом із художниками А. Горською, П. Заливахою, Л. Семикіною, Г. Севрук, Г. Зубченко належить до кола шістдесятників.
Працював у Києві у редакції політичного плаката видавництва "Мистецтво" (1956–1964); на творчо-виробничому комбінаті (1965–1973); доцент вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту (1974–1978).
Основні галузі роботи Ламаха – плакат і монументально-декоративного мистецтво. Створив ряд художніх творів у техніці розпису та мозаїки в містах Київ, Дніпродзержинськ, Тернопіль тощо.
Свої філософсько–естетичні погляди виклав у п’яти книжках:
1 книга – "Коло знаків"; 2 книга – "Коло життя"; 3 книга – "Коло відображень"; 4 книга – "Схематичні таблиці"; 5 книга – "І. Ю. Рєпін".
Твори:
Панно: "Дружба народів" (аванзал головногг павільйону ВДНГ УРСР у Києві, 1957, співавтор);
Мозаїки:
В інтер’єрах Київського річкового вокзалу та аеропорту "Бориспіль" (Київська область; обидві – 1965), Палацу культури (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, 1969), "Симфонія праці" на фасаді житлового будинку по проспекту Перемоги, 21 у Києві (кінець 1970-х, співавтор).
Дружина Аліна Ламах – майстриня художнього текстилю. Член Національної спілки художників України (з 1978). Дочка Людмила Ламах – художниця декоративного текстилю. Член Національної спілки художників України (з 1999).