Левицький Леопольд

1906 - 1973

Український графік і живописець. Майстер естампної графіки. Одна з ключових постатей у формуванні обличчя модерної української графіки. Твори художника у стилі гротеску стали надбанням українського авангарду.

Народився в с. Бурдяківці, Тернопільська область. Навчався у 1930-1931 роках у Парижі, у Юліана Панькевича, згодом – у Краківській академії мистецтв (1931-1932, диплом отримав у 1962; викладачі  Ю. Мегоффер, Ф. Паутч, В. Яроцький). 

Ініціатор та співзасновник об’єднання "Краківська група". У 1932 році організував виставку, яку через соціальну спрямованість і гостру тематику творів ("Павук", "Комсомолка", "Тюрма", "Боротьба робітників з поліцією"; усі 1932) було закрито. Художника ув’язнили на три тижні, виключили з Академії. У 1930-х роках за ним наглядала поліція.

У вересні 1939-о очолив міськраду у м. Чортків Тернопільської обл. Співпрацював із газетою "Нове життя", працював декоратором Будинку офіцерів. Від 1946 – у Львові: голова організації СХУ (1948–1949). З 1950 до 1955 рр. – депутат Львівської Міської Ради.

Твори:
Графіка: "Жінка з цебрами", "Похорон третього класу", "Сповідь", "Вуличний старець", "Міква", "Ярмарок" (усі 1930-і), "Банкір" (1932), "Вулиця", "Місто" (обидва 1950-і), "Дівчата" (1961), "Дружина" (1970-і);

Цикли:
Малюнки – "Начерки із солдатського життя" (1944-45);

Ліногравюри – "З оповідань мого батька" (1947), "З моїх спогадів" (1947-48), "Слідами великого перелому" (1949), "Старе і нове" (1957), "Ґетто", "Маски" (обидва – 1960-і), "Як ми жили за океаном" (1960);

Ілюстрації – до творів Я. Галана, С. Тудора (обидва 1950-і), П. Козланюка (1955);

Живопис – "Переяславська рада" (1948), "Малий І. Франко в ковальні батька" (1952), "Дума про возз’єднання" (1954), "День навчання" (1960-і);

Цикл "Г. Сковорода" (1960-і).

Учасник виставок від 1932 року. За життя Леопольд Левицький не мав жодної персональної виставки. Перша виставка відбулась у Львові (1974), через рік після смерті художника. Згодом відбулись інші персональні виставки – у Львові (1976, 2006), Києві (1976).

Серед учнів – Є. Безніско, Т. Бриж, В. Буглак, З. Кецало, І. Остафійчук, В. Патик, Б. Пікулицький.

У Львові (1989) та рідному селі Бурдяківці (1996) відкрито Художньо-меморіальні музеї художника.

Твори зберігаються у Львівському національного музеї ім. А. Шептицького та у приватних збірках.