Мінько Олег

Український художник і викладач, представник львівської мистецької школи. член Спілки художників України  (з 1970). Заслужений художник України (з 1972). Народний художник  України (з 2009).

Народився в м. Макіївка, Донецької обл. У 1959 р.  вступив до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ художнього ткацтва (зараз Львівська національна академія мистецтв). Викладачі Р. Сельський та К. Звіринський.

По закінченні інституту у 1965 р., працював майстром ткацького цеху Львівського художньо-виробничого комбінату, через 5 років став керівником. З 1971 до 1982 рр. працював художником монументального цеху Львівського художньо-виробничого комбінату. З 1982 р. – старший викладач кафедри художнього текстилю Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Очолював цю кафедру.

1981 р. у Львівській картинній галереї відбулась експозиція відомих львівських живописців Олега Мінька, Зеновія Флінти та Любомира Медвідя, що увійшла в історію як «Виставка трьох».

У 2008 р.  нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв України.

Твори:
Абстракції – «Гра в карти» (1961), «Замкова шпаринка», «Чорна маска», «Печера», «Чорні прямокутники», "Місячне сяйво, «Композиція з прямокутників» (усі – 1963–1965);

Фігуративні твори – Серія «Життя масок» (1967–1969), Ностальгія», «Біль», «Людина з яблуком» («Ілюзіоніст»), «Крик», «Безглуздя» (усі – 1968–1972),

«Портрет доньки» (1980), «Пересторога», «Старий з патерицею», «Відчай» (усі – 1989), «Дві постаті» (1998), Жінка та кінь (1999), Модель і маестро (2001), Годинник з дитинства (2002), «Загублена цивілізація #1» (2009).

Персональні виставки: 1988 – Львів; 1993 – Rogers gallery, Вашингтон (США); 1994, 1998, 2004 – Львів; 2008 – Київ.

Донька Ірина Мінько-Муращик  – художниця.