Трохименко Карп

Український живописець, жанрист, пейзажист. Видатний художник і педагог. Професор (1939). Народний художник РРФСР (1944).

Народився в с. Сущани, Київської обл. Перші уроки малювання отримав в ремісничій мальовничій майстерні в Києві. Пізніше займався в художній школі М. Мурашка. Потім навчався в Київському художньому інституті  (1902–1910, нині НАОМА) у І. Селезньова. Згодом – в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1906–1907) у Н. Касаткіна, в Петербурзькій академії мистецтв (1910–1916) у М. Самокиша.

У 1915 р. разом з іншими учнями М. Самокиша, виїжджав на Західний, а потім на Чорноморський і Кавказький фронти для виконання етюдів і замальовок, які друкувалися в журналах «Лукоморье» і «Солнце России».

По закінченню академії вирушив на Кавказький фронт рядовим лейб-гвардії.

З 1918 року працював в Києві в Комісії з охорони пам'яток старовини і мистецтва.

У 1918–1919 рр. викладав малювання у вищій залізничній школі,

в 1920–1923 рр. – в школі в Сущанах, в 1923–1925 рр. був зав. трудовою школою в Кагарлику, в 1925–1926 рр. викладав в школі фабрично-заводського учнівства при цукровому заводі в Ржищеві.

З 1926 по 1931 рр. – член і секретар АХЧУ (Асоціація художників Червоної України).

У 1926–1933 рр.  викладав у Київській індустріальної профшколі, пізніше –в Київському художньому технікумі.

Викладав в Київському художньому інституті (1933–1974).

Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка.

У 1968 році в Києві відбулася персональна виставка художника.

У 1969 році Короп Дем'янович був удостоєний Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка за створення картин і ілюстрацій на Шевченківську тему і за цикл картин «Моя рідна Вітчизна».

Був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Державною премією ім. Т. Г. Шевченка, 1969 (за створення картин та ілюстрацій на шевченківські теми, за серію живописних і графічних творів, цикл картин «Моя рідна Батьківщина»).

Автор праць з історії українського та російського образотворчого мистецтва, зокрема:

Дослідження «Українська історична картина» (1944), в збірці «Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та наукові праці» (К., 1995);

автобіографічна – «Романтика трудового подвигу» («Искусство», 1979, № 11); теоретична – «Думки про тематичну картину» («Образотворче мистецтво», 1971, № 1).

Твори:

розписи церков (у Полтаві на Шведській могилі), батальні сцени («Допит полонених угорських гусарів», 1915–1916; «Вечеря козаків на позиціях» 1917), акварельні етюди моря і серія «Революція на селі» (1926), пейзажі (Кавказу, Наддніпров'я, Чернігівщини), олійні картини («Кадри Дніпробуду», 1937, «На будівництві Київ. ГЕС», 1963, «Останнє проміння», 1967); портрети (М. Стельмаха, О. Фоміна, М. Вериківського), численні картини присвячені Т. Шевченкові, Г. Сковороді, дітям («Зима на селі»), натюрморти.

З 1918 р. роботи почали експонуватись на художніх виставках, з 1926 р. – на республіканських, з 1927 р. – на всесоюзних, з 1928 р. – на міжнародних.

Роботи Трохименка знаходяться в художніх музеях, галереях і приватних колекціях в Україні та за її межами.