Коли мова йде про Валерія Дем'янишина, важливим є той факт, як саме, з однієї сторони, він працює із технікою. З іншої, - які групи образів він у своїй творчості актуалізує. В його ранніх офортах відчувається вплив кола Остафійчука, того ж Аксініна і товаришів-одногрупників. 

Проте дуже рано він віднаходить особливу мову побудови образності. І тут важливу роль зіграли його технічні експерименти, ті деталі, які на перший погляд можуть здатися випадковістю. Особливо це відчутно, якщо уважно розглядати  фактуру самого зображення. Не характерним чином тут виконано фон. З однієї сторони ми помічаємо сліди так званого "вільного травлення". З іншої сторони, - тут дуже відчутний вплив експериментів інших авторів. Цей незвичайний фон дає відчуття вільного внутрішнього простору зображення, яке далеко не завжди вдається передати художникам. Сам сюжет, вірніше його відблиски, дуже органічно пов'язані із технічним виконанням. Його з легкістю можна було б втілити в доволі сюрреалістичному дусі того ж Миколи Кумановського. Але Дем'янишин приходить до більш вільної побудови і виконання, що споріднює цю роботу з фантазією, з певними мареннями. Попри це автор не впадає в сентиментальність чи солодкавість.

Пізніше, коли він звернеться до теме акваріума та жителів морського дна, він також користуватиметься подібними вдосконаленими прийомами. В певному сенсі можна сказати, що його водний світ виростає  саме із цієї нереальної образної побудови.

Галина Хорунжа, мистецтвознавець